Андрій Андрійович Литвинчук

Fra Rodovid NO

Notater

Середульшому сину Андрію вона допомогла викупити корчму, яку поспіль селяни почали називати «рестораном», особливо в період НЕПу. Не довго працювала Андрійкова «ресторація», нові брусилівські посадовці арештували його як куркуля та й відправили на поселення в Акмолинськ (Казахстан) без права повернення в Брусилів. Його дружина та син не поїхали з ним, тож родина розпалася. Дядько Андрій в Акмолинську, який пізніше був названий Целіноградом, побудував з саману невелику хатину і поєднав своє життя з такою ж, як і він, вивезеною монашкою, котра пекла йому хліб в звичайній селянській печі та варила борщ. Я знайшла дядька Андрія в 1963 р., коли, працюючи в Львівській ґрунтознавчій експедиції, була відправлена для відводу казахстанських земель під с/г угіддя. Завданням експедиції було складання ґрунтових мап (карт) з чітким визначенням границь солонців та солончаків, яких було вдосталь навколо озер Кургальджіно та Тенгіз. Та частина казахстанського степу, що ближче до Байканура, — рівнинна, її ландшафт перетинають невисокі горби (сопки) з виходами твердого солончакового під- ґрунття. На маршрутах, що вели до Байканура, ми, ґрунтознавці, знаходили частини (ступені) ракетоносіїв, які падали на цих землях. Ми вже знали: якщо далеко в степу щось заблищить, то це є незгорі- ла в атмосфері ступінь ракетоносія. Знаходили ми і невдало запущені ракети, в яких були мертві мишенята, щурята та ін. Одного разу привезли «махіну» з апаратурою і почали з неї витягувати дорогоцінні метали, але до нас вчасно приїхала місцева міліція і наказала все скинути в озеро. Але про це між іншим. Ми були молоді, наївні і мало знали про радіацію. А потім з цього озера ловили коропів, линів, їли їх, пили чай з озерної води.

• http://www.info-library.com.ua/books-text-10520.html

Fra besteforeldre til barnebarn