Анна Олексіївна Некрасова (Буткевич, Єракова) f. 1823

Fra Rodovid NO

Person:670829

Fullt slektstre
Etterkommere (Innholdsliste)

Slektsnavn	Некрасови
Kjønn	Kvinne
Fullt navn (ved fødsel)	Анна Олексіївна Некрасова
Andre etternavn	Буткевич, Єракова
Foreldre ♂ Алексей Сергеевич Некрасов [Некрасовы] f. 1794 ? 1795 ♀ Елена Андреевна Закревская [Закревские] f. 1803 d. 29 juli 1841

Hendelser

1823 fødsel:

Notater

- Треба ж зрозуміти, зрозуміти його, - заговорила знову Анна Олексіївна. Завжди мовчазна і скромна в колі літераторів - знайомих брата, - з цією жінкою, Марією Олександрівною Маркович, вона відчула змогу бути одвертою. - Зрозуміти, - повторила вона, - і не так по-панськи ставитися, як, приміром, Тургенев. А брат казав колись: "Він, Тургенев, з панами хотів бути паном, хоча по природі своїй, по духу не був пан. Його тягне до якоїсь аристократичної барині, а я б не пішов туди нізащо, хіба тільки, коли б знав, що там можна жартом п'ять тисяч виграти!"

Марія розсміялася, а Анна Олексіївна сумно похитала головою, видно, і їй важко було зрозуміти до кінця суперечливу вдачу брата.

- Приходьте до нас частіше, - запросила Анна Олексіївна, - і до мене, до Єракових, і до брата, на Литейний. Брат з великим задоволенням друкував ваш роман у "Современнике" і статтю Добролюбова про ваші оповідання. Добролюбов так добре розповідав про вашу зустріч в Італії, і все мріяв, як ви приїдете до Петербурга і будете в нашому гурті. А крім того, знаєте, брат любить вашу Україну, адже мати наша з України, з Подільської губернії, Олена Андріївна Закревська - дочка українського поміщика, а брат і народився в маленькому єврейському містечку на Поділлі, у Немирові.

- У Немирові? - аж схопилася Марія. - В моєму Немирові?

- Чому вашому?

- Та я ж там жила з чоловіком, він там учителював. Я так люблю ті місця! І Немирів мені як батьківщина!

- От і його батьківщина там. Уже пізніше, коли йому було три роки, переїхали на Ярославщину, у Грєшнєво, на Волгу. Мати наша багато зберегла українського і в характері, і в звичках - така лагідність, поетичність, високе почуття обов'язку. Вона любила співати українські пісні... їй важко довелося з нашим батьком, вона його майже не знала, коли віддалася за нього. Але по любові - побачила офіцера, досить гарного, веселого, дотепного, закохалася і майже втекла з дому, потім усе життя терпіла... Як і вся сім'я, особливо брат. Крутої він був вдачі, наш батько, типовий поміщик-кріпосник... Брат рано пішов з дому на самостійне життя. Знаєте, він дуже любив вашого Шевченка. У день його похорон, коли він ішов за труною Шевченка, брат казав, - у голові в нього склалися вірші, удома він записав їх і розірвав аркуш надвоє, про всякий випадок. Вже згодом я переписала. Прийдете до нас - я покажу вам. Адже ці вірші поки що ніде не надруковані.

Марія охоче стала заходити до Єракових - сім'ї Анни Олексіївни. Так, це була її сім'я, справжня, дружня і рідна. Анна Олексіївна зазнала на своєму шляху немало труднощів та горя. Про себе вона мало розповідала - більше про брата. Та хіба для Марії потрібні були розповіді? З кількох слів вона могла уявити все - важке дитинство під гнітом самодура батька, бажання вчитися, мати самостійний заробіток. Раннє заміжжя з нелюбим, далеко старшим за неї чоловіком, потім розлука неофіційна, адже й прізвище його лишилося - "Буткевич". "Так, як і я, - Маркович", - подумала Марія. Потім пошуки самостійних заробітків для самостійного життя. Добре, що був закінчений пансіон, що мати, освічена й розумна, переборюючи всі перешкоди, які чинив батько, домоглася, щоб дочка вивчала мови, розвинула в ній любов до книг, до читання. Анна Олексіївна знайшла місце виховательки дочок вдівця полковника - інженера шляхів сполучення Олександра Миколайовича Єракова. З дочками Єракова виникла взаємна любов.

Та взаємна любов народилася і все міцніла і з їхнім батьком, і не тільки Анна Олексіївна стала членом сім'ї Єракових, але й він увійшов рідною приязною людиною у родину Некрасових, заприятелював з Мяколою Олексійовичем. Некрасов навіть присвятив йому один із своїх визначних віршів.