Яков Степанович Гречаный
Fra Rodovid NO
| Slektsnavn | Гречаные |
| Kjønn | Mann |
| Fullt navn (ved fødsel) | Яков Степанович Гречаный |
| Foreldre
♀ N. Григоровна Донець-Захаржевська [Донець-Захаржевські] ♂ Степан Прокофьевич Гречаный Потребич [Потребичи] d. 1697 | |
Notater
Гречаний Яків Степанович (1724-1729).
Относительно Гречаных. В 17 в. был известный казацко-старшинский род, происходящий от Прокопа Гречаного и породненный со многими известными родами (Донец-Захаржевскими, Чернышами, Жученками). Но Яков Гречаный стал ближайшим соратником Мазепы, его «казначеем»… От Сибири его спасли влиятельные особы, но продвинуться по военной или государственной службе его потомки уже вряд ли могли. Многие из них оказались среди крестьян, посполитых, цеховщиков…
Яков Гречаний асаул полковий действителний.
До питання про долю мазепинців, які перейшли на бік Росії в переддень Полтавської перемоги (на прикладі канцеляриста Якова Гречаного)
Полтавська битва остаточно поставила хрест на політичних планах колишнього запорізького гетьмана І.С. Мазепи. Розуміючи це, багато хто з ще залишалися з ним соратників з числа малоросійської старшини бігли в день бою в розташування українських козацьких військ І.І. Скоропадського. Серед них був і писар гетьманської канцелярії Яків Гречаний. Незважаючи на те, що всі наводили різні аргументи того, що опинилися в таборі І.С. Мазепи не по своїй волі, 8 серпня 1709 колишнім мазепинців оголосили про заміну смертної кари засланням до Сибіру і Архангельськ. Запропоноване царським указом відправлення полонених в Москву затримався через що почався на Україні В«морового пошестіВ» до квітня 1711
Подальші долі перейшли на російську сторону в день Полтави представників козацької старшини і до цього моменту залишається маловідомими. Ще з часів Н.І. Костомарова рідко хто з дослідників сумнівався, що всі вони співчували справі гетьмана І.С. Мазепи. Однак у відношенні Я. Гречаного це думка, по всій видимості, помилково.
В березні 1708 коли Кочубей і Іскра поїхали з доносом на Мазепу в головну квартиру царя Петра I, гетьман розпорядився заарештувати Я. Гречаного і його свояка Івана Черниша (Одруженому на сестрі Якова, Олені), відомого учасника антімазепінскіх інтриг. Обидва були допитані про те, В«відають вони про генералного суддю Кочюбея, для чого він поїхав до великого государя В». Незабаром Гречаного звільнили з-під варти і відправили на проживання в його маєток Римаровку, під своєрідний домашній арешт. Варто відзначити, що після смерті Стефана Гречаного, Мазепа відібрав у його сина Федора, брата Якова, пожалуване раніше с. Оксютінци. Тому можливо, що Гречаного і Черниша, який претендував на стародубське полковництво, але не отримав його від Мазепи, пов'язували в справі Кочубея та Іскри не тільки родинні стосунки.
Перебуваючи в Римаровке Гречаний і дізнався про зраду Мазепи, а заодно В«повідомитиВ» і про те, що його свояк Іван Черниш знаходиться в Києві. Туди виїхав і Гречаний, проте в Лохвиці він був заарештований шведами за розпорядженням генерального осавула Михайла Гамалії. На допиті 4 жовтня 1709 р. Яків Гречаний запевняв, що цей факт можуть підтвердити не тільки лохвицький протопоп Федір, але В«і попи, і все Лохвицького міщаниВ». В Надалі Гречаний був доставлений в ставку Мазепи, пробувши під вартою до самої Полтавської битви.
В ході розшуку у справі Якова Гречаного був допитаний лохвицький протопоп Федір Лісовський і два попа. Вони підтвердили, що факт арешту Гречаного. Крім цього протопоп Федір повідомив, що його теща запрошена в будинок М. Гамалея на обід була свідком перепалки між генеральним осавулом і знаходилися там же Гречана. За її словами В«говорив Гамалей, Мазепа де нарікає, що не повісив або НЕ четвертував Черниша, і Яків Гречаної проти того відгукнувся Гамалія: хіба оного Черниша повісити зате, що він при государі вірно служить, і Гамалій сказав, що не толко Черниша, і всі, які будуть при государі держатца, Кара будуть, і став він Гамалей пити про здоров'я короля швецького <...>, а Гречаний мовив, не займай, король швецький пропаде і загінет, а він буде пити за свого государя, за яким панують, і маєтності, і всяке доволство мають В».
В листопаді 1709 М. Гамалея, допитаний гетьманом І.І. Скоропадським за розпорядженням російських властей, підтвердив усі обставини арешту Гречаного (РГАДА. Ф. 229. Оп. 1. Кн. 120. Л. 49 об. - 54).
На полях, навпаки виписки з розшукової справи Я. Гречаного варто посліду В«залишений в Києві В». Однак цьому та іншим документам суперечить лист Г.І. Головкіна І.І. Скоропадському (від січня 1711 м.), в якому констатувалося, що Гречаний нині в Сибіру. Те, що Головкін помилявся щодо місця знаходження Гречаного, свідчить і відповідь Скоропадського, спрямований Головкін у відповідь на його вимогу надіслати дружину Гречаного в Москву разом з членами сімей та близькими родичами інших мазепинців для відправки за місцем заслання засуджених. Український гетьман писав: В«Гречаного зась дружини на Сибір посілаті не до кого, понеже і сам Гречаний нині не в Сибіру, ​​альо в Києві В»у Д.М. Голіцина, про який той В«Розісковал, а довідавшись його невинність уволнілВ».
Беручи до уваги всю сукупність наявних фактів, можна зробити висновок, що впевненість Головкіна про знаходження Гречаного в Сибіру була помилковою і пов'язана була, ймовірно, з невірним інформуванням канцлера його підлеглими чи якимось іншим збоїв в роботі російської бюрократичної системи.
Підводячи підсумок, можна відзначити, що відомі свідчення різних осіб у справі Я. Гречаного НЕ суперечать один одному, що в свій час, мабуть і стало результатом виправдувального вироку. Однак навіть якщо допустити, що колишньому канцеляристові Мазепи вдалося обдурити російська влада, все одно доля Гречаного свідчить про те, що політика російського уряду навіть після Полтави в щодо українського козацтва не була настільки всеосяжно репресивною, як це іноді представляється в деяких роботах сучасних українських дослідників. Ті представники старшини, які хотіли довести свою невинність, могли сподіватися на розслідування своєї справи, що вже само по собі було важливо в той час.
Крім того, матеріали справи Я. Гречаного збагачують наші знання про опозиційних настроях щодо Мазепи з боку української старшини, яка в своїх інтригах проти гетьмана активно шукала підтримки царя. Це стало і однією з причин того, що частина зароджуваного малоросійського дворянства не підтримала перехід І.С. Мазепи на бік шведів, зберігши вірність Петру I.
Fra besteforeldre til barnebarn
andre: участник штурма Кизикермена
død: 1706
død: 1692, убитий в битві з татарами
